Полюбляєте пристойні ресторани? Цікавитеся розвагами Києва? Хотіли б почитати коментарі відвідувачів або додати свій? Тоді сайт Афіші вам точно відомий. А тут можна знайти ще один путівник ресторанами Подолу

Якщо ви розраховуєте поїсти за 5-15 гривень – вам сюди, на легенду Подолу – Пиріжкову площу. Це рай для бабусь, що продають сосиски в тісті (якщо ви гуманіст – не лякайтеся, під час виробництва сосисок жодна тварина не постраждала ), свіжі пиріжки, булочки і таке інше.
Ще це маленьке гетто східних друзів - пахощі шаурми, чебуреків, донер кебабів, халалів та інших екзотичних продуктів затьмарюють розум настільки, що деякі їх навіть купують. Ну що ж, це справа смаку, але особисто більше полюбляю кішок і собачок живими.

Вітаю зі святом усіх, для кого цей день є святковим (а могилянців вітаю ще й з конвокацією) ! Це чудова нагода посидіти з друзями в затишному місці і смачно попоїсти (або просто гарно поспілкуватися). Гарного дня, гарного настрою і смачного!

Але залишимо суб’єктивізм!Звернімо нашу увагу на географічний фактор.

Коли в тільки-но в’їжджаєте на Поділ, на Поштовій площі вас зустрічають фунікулер, церква Різдва Христового, McDonald's та кілька безіменних забігайлівок, скромно захованих під різнокольоровими тентами.

McDonald's- омріяне слово радянського дитинства. Наразі відвідини цього закладу є звичною справою – відносно дешево, часто прибирають (головне не послизнутися), широко посміхаються, роздають кульки, швидко готують поживні дієтичні бутерброди і смажену картоплю :)

Тож якщо вас не лякають розповіді про гайки і щурячі голови в гамбургерах, клоун Рональд Макдональд та зайва вага - вам сюди.

Якщо ви фанат цього закладу – відвідайте офіційну сторінку. Раптом знайдете щось цікаве :)

Хочете більше дізнатися про ресторани Києва? Хочете просто почитати меню закладу, який вам тимчасово не по кишені? Спеціалізований сайт, присвячений ресторанам міста

Місця, де можна втамувати голод на Подолі можна класифікувати за різними показниками: географічним, ціновою категорією, національною кухнею, власними уподобаннями і таке інше.

Я б умовно поділила (моя особиста думка, без претензій на абсолют) всіх мешканців подільського харчового моря на китів, тунців та планктон.

Кити – ресторани на центральних вулицях, середня вартість основної страви в яких стартує з 60 грн. (оскільки я не є їх постійним клієнтом, мені здається, що основною метою відвідин цих закладів є все ж таки „понти”.. Але, можливо, в мені говорить банальна людська заздрість :) ). Вони спокійні, великі, їм не потрібно зайвих рухів, мають постійних клієнтів, які готові чекати страви годинами і платити за три листки салату, политого оливковою олією з бляшанки, третину середнього прожиткового мінімуму. Також тут можна познайомитися з привабливами панянками, які годинами насолоджуються чашечкою зеленого чаю, готові скласти приємну компанію приємним (і не бідним) людям

Тунці – демократичні ресторанчики, заклади швидкого харчування та кафешки – місця, де можна недорого та відносно якісно і смачно попоїсти. Розраховані на середнього споживача. Помірні ціни врівноважуються великою кількістю відвідувачів, тому в обідню пору потрібно відстояти солідну чергу, щоб отримати омріяні борщ та котлету по-київськи. Відвідувачі терпляче чекають, самі носять таці з вже холодною їжею та навіть отримують задоволення від спілкування з друзями.

І, нарешті, планктон – наймасовіший та незнищенний клас. До нього належать і заклади з кількох побитих пластикових стільців під тентами, і забігайлівки в напівпідвалах, і металеві будки з „барною стійкою” (безіменні або, навпаки, з гучними назвами), і, нарешті, бабусі з сосисками та пиріжками. Якщо один з елементів цієї маси вибуває, його місце одразу ж займає новий – люди завжди хотітимуть попоїсти.

Безумовно, є безліч проміжних типів. А деякі заклад взагалі не підлягають класифікації. Та й сама класифікація, власне кажучи, дуже умовна :)

блог нашого тренінгу

Центральний блог нашого тренінгу (тут знаходяться посилання на блоги всіх учасників)

Вітання!

Цей блог (як і 13 інших :) ) був створений у рамках навчальної програми тренінгу Могилянської школи журналістики. Він має амбітну мету - стати провідником по сосисочно-булочно-лобстерним нетрям найстарішого району Києва.
Сподіваюся, це не остання корисна річ, яку я зможу зробити завдяки новим знанням, які я тут отримаю

Вітання!

:))))))